Відносини у сфері державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування регулюються виключно Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» з внесеними змінами та доповненнями.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 7 Закону №2464, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується – на суми, що визначаються такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Отже, базою нарахування єдиного внеску для ФОП – платників єдиного податку без використання праці найманих працівників є сума, визначена такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464 та не менше розміру мінімального страхового внеску.
Мінімальний страховий внесок – сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 5 частини 1 статті 1 Закону №2464).
Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску – максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п’яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок (пункт 4 частини 1 статті 1 Закону №2464).
Підготовлено відділом комунікацій
ДПІ у м. Івано-Франківську
ГУ ДФС в Івано-Франківській області
