Пунктом 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що сільські, селищні і міські ради в межах повноважень та з урахуванням граничних розмірів ставок встановлюють своїми рішеннями місцеві податки і збори, які є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Сільські, селищні та міські ради наділені повноваженнями встановлювати ставки земельного податку в межах ставок, визначених ПКУ, для земельних ділянок, що перебувають в їх підпорядкуванні або розпорядженні.
Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (п.п. 12.3.3 п. 12.3 ст. 12 ПКУ).
Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПКУ).
Відповідно до п.п. 4 п. «а» частини другої ст. 33 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 280) справляння плати за землю належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Питання регулювання земельних відносин відповідно до закону та затвердження ставок земельного податку відповідно до ПКУ вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (п. 34, 35 частини першої ст. 26 Закону № 280).
Водночас, у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов’язковими згідно з нормами ПКУ, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм ПКУ із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (п.п. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПКУ).
Якщо з 01.01.2015 органами місцевого самоврядування не прийнято рішення про встановлення ставок земельного податку за межами населених пунктів, то для обчислення сум податкових зобов’язань з земельного податку за такі земельні ділянки застосовуються ставки, визначені ПКУ у редакції, чинної до 01.01.2015.
Плата за землю є місцевим податком і зараховується до відповідних місцевих бюджетів згідно з Бюджетним кодексом України за місцем розташування земельних ділянок (до міських, сільських та селищних бюджетів).
З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися уЗагальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС України (дане роз’яснення у категорії 112.03).
