За матеріалами листа ДФС України від 03.02.2015р. № 3340/7/99-99-10-02-02-17 „Про визначення розміру орендної плати” та з метою забезпечення належного виконання платниками податків обов’язку зі сплати орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності повідомляємо наступне.
Верховним судом України (далі — ВСУ) у постанові від 02.12.2014 р. №21-274а14 (далі — Постанова №21) висловлено правову позицію щодо застосування підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (далі — ПКУ).
Зокрема, передбачено, що з набранням чинності ПКУ річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПКУ та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.
При цьому, виходячи з принципу пріоритетності норм ПКУ над нормами інших актів у разі їх суперечності (пункт 5.2 статті 5 ПКУ), до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПКУ.
Таким чином, згідно з правовою позицією ВСУ з 1 січня 2011 року розмір податкового обов’язку платника податків зі сплати орендної плати не може бути меншим, ніж визначений пунктом 288.5 статті 288 ПКУ.
При цьому, відповідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення ВСУ, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов’язані привести свою судову практику у відповідність до рішення ВСУ.
Підготовлено відділом комунікацій
ДПІ у м. Івано-Франківську
ГУ ДФС в Івано-Франківській області
