Законом України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР „Про відпустки” (Закон № 504) передбачено такі види відпусток: щорічні, додаткова відпустка у зв’язку з навчанням, творча відпустка, соціальні відпустки, відпустка без збереження заробітної плати.
Умови надання відпустки без збереження заробітної плати регламентуються розділом VI Закону № 504.
Відпустки без збереження заробітної плати є двох видів:
- що надаються в обов'язковому порядку у випадках, передбачених законодавством;
- за згодою між працівником і роботодавцем.
У першому випадку роботодавець зобов'язаний надати відпустку працівнику, якщо в ній виникла необхідність, у другому – роботодавець має право вибору.
Статтею 26 Закону № 504 визначено, що відпустка без збереження заробітної плати може надаватися у зв'язку з сімейними обставинами та іншими причинами на строк, обумовлений угодою між працівником і роботодавцем, але не більше 15 календарних днів на рік. Роботодавцю та працівнику необхідно дійти до згоди щодо можливості надання та тривалості такої відпустки. Тобто одного бажання працівника не є достатньо. Перелік підстав для надання такої відпустки законодавством не визначено, тому рішення залежить від роботодавця (беруться до уваги конкретні обставини).
Якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) у працівника, який перебуває у відпустці без збереження заробітної плати, то сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.
Додатково повідомляємо, що надання відпустки без збереження заробітної плати більшої тривалості, ніж передбачено законодавством, є порушенням законодавства про працю, і роботодавець може бути притягнутий до адміністративної відповідальності.
Приклад 1: працівник працює на підприємстві за основним місцем роботи неповний місяць, оскільки частину місяця перебував у відпустці без збереження заробітної плати.
Умова:
Заробітна плата у січні 2015 року за основним місцем роботи складає 1100 грн. (неповний місяць).
Нараховуємо та утримуємо єдиний внесок:
нараховано єдиний внесок за ставкою 36,76 відс. (умовно) у розмірі 447,74 грн. (1218,00 х 36,76 відс.),
утримано єдиний внесок за ставкою 3,6 відс. в розмірі 39,60 грн. (1100,00 х 3,6 відс.).
Приклад 2: працівник оформлений на підприємстві за основним місцем роботи та повний місяць перебуває у відпустці без збереження заробітної плати.
У такому разі єдиний внесок не нараховується та не утримується, оскільки відсутня база нарахування єдиного внеску.
Більш детально з цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися у листі ДФС України від 14.02.2015 №4979/7/99-99-17-03-01-17 "Про застосування норм законодавства".
