Державна фіскальна служба України у листі від 16.01.2019 № 1422/7/99-99-12-03-04-17 надала роз’яснення щодо застосування з 2019 року нового порядку справляння та розподілу сум доходів від екологічного податку, в частині викидів двоокису вуглецю в атмосферне повітря.
Зокрема у листі зазначено, що Розділ VІІІ Податкового кодексу України змінено Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIIІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» к в частині визначення платників, які справляють екологічний податок за викиди двоокису вуглецю, так і ставок податку.
При цьому, за зобов’язаннями за викиди двоокису вуглецю, що виникають за результатами діяльності у 2019 році, до платників податку в частині викидів двоокису вуглецю належать суб’єкти, у яких сукупний річний обсяг викидів двоокису вуглецю за даними форми статистичної звітності 2-ТП повітря за 2018 рік, копія якої подається до органу ДФС за місцезнаходженням стаціонарного джерела викидів, перевищує 500 тонн.
Крім того, з 1 січня 2019 року ставку податку за викиди двоокису вуглецю стаціонарними джерелами з 0,41 грн./тонну підвищено до 10 грн./тонну, тобто збільшено у 24,4 рази.
Разом з тим, Законом України від 22 листопада 2018 року № 2621-VIIІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» змінено склад доходів Державного бюджету України, що визначений ст. 29 Бюджетного кодексу України, в частині розподілу між бюджетами коштів від податку.
Зокрема, згідно із п. 16 прим. 1 ст. 29 Бюджетного кодексу України запроваджено особливий порядок розподілу коштів екологічного податку за викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, який полягає у тому, що надходження податку в частині викидів двоокису вуглецю зараховуються до загального фонду державного бюджету у розмірі 100 відс., тоді, як надходження податку від викидів інших видів забруднюючих речовин зараховуються до загального фонду державного бюджету лише у розмірі 45 відсотків.
Таким чином, платники екологічного податку перераховують суми, що справляється за викиди, крім викидів двоокису вуглецю, скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів, одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, які забезпечують розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному Бюджетним кодексом України.
З метою забезпечення ефективного контролю за розподілом коштів екологічного податку за викиди забруднюючих речовин (двоокису вуглецю) з урахуванням припису п. 161 ст. 29 Бюджетного кодексу України обов’язково складається окремий додаток 1 до податкової декларації екологічного податку, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 715, , в частині зобов’язань за викиди двоокису вуглецю починаючи вже за зобов’язаннями з податку за ІV квартал 2018 року.
Для екологічного податку нормами Кодексу визначено базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу.
Відповідно до пункту 250.2 статті 250 Кодексу платники екологічного податку складають податкові Декларації та подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.
Граничними термінами подання податкових декларацій та сплати податкових зобов’язань з екологічного податку вважаються за:
ІV квартал 2018 року – 11 лютого 2019 року, а останнім днем сплати податку – 19 лютого 2019 року;
I квартал ц.р. – 10 травня та 20 травня 2019 року відповідно;
ІІ квартал ц.р. – 9 серпня та 19 серпня 2019 року відповідно;
ІІІ квартал ц.р. – 11 листопада та 19 листопада 2019 року відповідно;
ІV квартал ц.р. – 10 лютого та 19 лютого 2020 року відповідно.
